Давай облишим зброю
Щоб не лилася кров.
Примиримось з тобою,
Нехай живе любов!
Нам воювать не гоже,
Бо н1чого д1лить.
Земля й на н1й все Боже
В любов1 треба житиь!
Ми ж сестри вс1 та браття...
Ось над1йшла пора
Щоб розпалить багаття
Любов1 та добра.
Чи бути,чи не бути?
У кого й хто пита?
Одним других почути
Наука не проста.
Людей ввели в оману
Та розпалили зл1сть,
1отакому стану
Рад1е т1льки б1с.
Гамуй вогонь розраю
Що би мерщ1й погас.
Хто ми? зякого краю?...
Творить Державу час!
Над1я е що зможем
Незгоди врядувать,
На запов1тах Божих
Кра1ну будувать.
Облишмо разом зброю,
Нема в н1й правди бо.
Нехай зроста утрое
В серцях у нас любов.
Допоки Президенти
Дуритимуть людей?
Мо краще стать адептом
Примирення 1дей!
В1йни хай згинуть круки,
Гримлять будов громи,
Щом нам могли онуки
Подякувать за мир!!!
Давай облишим зброю
Щоб не лилася кров!!!
Примиримось з тобою
Нехай живе любов!!!
Николай Токарь,
Сидней Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.Служил в армии на Камчатке. Не имею, не состоял, не привлекался.Прошёл середину восьмого десятка.В браке состою 46лет.Имею дочь и троих внуков. Живу в Сиднее с 1997года. e-mail автора:niko1938@gmail.com
Прочитано 148 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
